Оноре де Бальзак один з найяскравіших письменників в історії світової літератури

“Король романістів”, – так назвав його Ф. Стендаль. У романах Бальзака втілені такі характерні риси реалізму, як намагання наблизитися до реалій життя, відтворити типові характери за типових обставин, соціальність. Письменника цікавили не лише окремі людські особистості, а й суспільство загалом. Не випадково у передмові до “Людської комедії” він висловив бажання бути його “секретарем”. Проте твори Бальзака не були простим копіюванням життя французького суспільства, героїв “Людської комедії” породила буйна уява,

фантазія письменника. Донині залишається загадкою питання про те, ким же він був насправді: реалістом чи фантазером і провидцем? Мабуть, і тим, і іншим. Але передусім Бальзак – оригінальний мислитель, філософ, який порушував у своїх творах складні питання людського буття.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ

Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 р. у м. Тур. Його дід був хліборобом і мав прізвище Бальса. Батько, ставши чиновником, надав прізвищу аристократичного звучання – Бальзак.

З 1807 по 1813 р. хлопчик навчався у Вандомському коледжі, де панували суворі звичаї й строга дисципліна. Хоча ці роки письменник згадував не як кращі

у своєму житті, але саме тут уперше повною мірою вия-вилася його любов до читання, до чарівного світу книг.

Коли сім’я переїхала до Парижа 1814 р., він продовжив навчання у приватних закладах. З 1816 р. вивчав право як вільний слухач юридичного факультету, який закінчив через три роки, отримавши диплом бакалавра. Водночас відвідував лекції професорів Сорбонського університету. Мрії батьків про юридичну кар’єру сина не справдилися: він вирішив присвятити себе літературі. Батьки погодилися дати йому для випробування два роки, протягом яких він мав засвідчити своє літературне обдарування.

Оселившись у мансарді, юнак працював над історичною трагедією у віршах “Кромвель”, але перша спроба виявилася невдалою. І тоді він вирішив звернутися до жанру, який допоміг би швидко знайти видавця і покупця, зрозумівши, що таким жанром є роман.

Літературній праці Бальзак присвятив усе своє життя. Стефан Цвейг влучно порівнював його з Наполеоном. У багатьох юнаків у ті часи виникало наполеонівське бажання завоювати світ. Але коли письменник досяг повноліття, вже не можна було зробити це з допомогою зброї. “Залишалось мистецтво, – відзначає Цвейг. – Бальзак почав писати… Подібно до Наполеона, він примушує весь світ рухатися по орбіті Франції, центром якої є Париж”. Перший його роман “Шуани” вийшов 1829 р. Більшість наступних творів письменник об’єднав у багатотомну епопею “Людська комедія”, яка принесла авторові світову славу. Він змалював у ній картину життя сучасного йому французького суспільства, виділивши різні його прошарки.

Проте матеріальне становище письменника було скрутним. Щоб виплутатися з боргів, йому доводилося днями сидіти за письмовим столом. “Працювати, – писав він в одному з листів, – це означає вставати завжди опівночі, писати до 8-ї години ранку, поснідати за п’ятнадцять хвилин і знову працювати до п’яти, пообідати, лягти спати і завтра все почати спочатку”. “Пишу весь час, – повідомляв він в іншому листі, – коли не сиджу над рукописом, обмірковую план, а коли не думаю над планом, то виправляю гранки. Ось моє життя”. Він писав по 12-14 годин на добу.

Між тим він любив аристократичний світ, любив відвідувати салони, милуватися красою жінок, спілкуватися з відомими письменниками, серед яких були Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне та ін. Бажанням належати до цього світу пояснюється, можливо, й сумна історія його одруження.

У 1832 р. Бальзак отримав лист із Одеси за підписом “Іноземка” і відповів на нього. Згодом він дізнався, що його автор – дуже родовита і багата жінка Евеліна Ганська, польська графиня, російська піддана, яка мешкала у Верхівні, неподалік від Києва. Листування і поодинокі зустрічі з нею тривали 18 років.

У березні 1850 р. смертельно хворий письменник обвінчався з немолодою вже Евеліною Ганською. Довга подорож із Верхівні до Парижа загострила його хворобу і

Була останньою в житті. В. Гюго, відвідавши Бальзака незадовго до його смерті, сповістив друзям: “Європа втрачає у ці дні велику людину”. 18 серпня письменника не стало, його було поховано на цвинтарі Пер-Лашез.

У промові, яку виголосив Віктор Гюго над тілом покійного, він визнавав Бальзака “першим серед великих”, “кращим серед обраних”. Уже тоді було зрозуміло, що письменник посів одне з чільних місць серед класиків французької та світової літератури.

БАЛЬЗАК І УКРАЇНА

Письменник двічі відвідав Україну (у 1847-1848 і 1848-1850 рр.). Загалом він провів тут більше двох років. Окрім Верхівні побував у Бердичеві, Києві та інших містах. Перебування в Україні дало йому можливість ознайомитися зі слов’янським світом, до якого він виявляв інтерес. У листах на батьківщину відзначав багатства цього краю.

Українська тема була дуже популярною серед західноєвропейських письменників першої половини XІX ст. До неї зверталися Дж. Байрон, В. Гюго, П. Меріме, мадам де Сталь, А. Мщкевич та ін. Але якщо увагу романтиків привертав у першу чергу національний колорит, то Бальзака цікавило соціальне життя. Листуючись з Е. Ганською та перебуваючи у її маєтку, він цікавився життям українських селян. У незавершеному нарисі “Лист про Київ” письменник змальовує враження від першої подорожі в Україну у вересні 1847 р. Йому запам’яталися мальовничі села, родючі ниви і веселі селяни. “Всюди, – зазначає він, – я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями”. Життя українського селянина Бальзак сприйняв як ідилію. Він вважав, що селянину, який перебуває під опікою поміщика, не стане краще, якщо він звільниться від неї і отримуватиме платню, як на той час французький селянин. Порівнюючи життя українських та французьких селян, він дійшов висновку, що на українських не позначається руйнівна дія “фінансового начала”. У листах з України міститься і багато критичних зауважень щодо відсталості української економіки, невмілого ведення господарства поміщиками тощо. Українські враження знайшли відображення у романі “Селяни” (1848)- – одному із підсумкових у творчості письменника.

Вдруге він приїхав в Україну у березні 1848 р. і провів тут майже два роки.

У колишньому маєтку Евеліни Ганської у Верхівні донині зберігається “музейна” кімната, а біля головного входу табличка з написом: “У цьому будинку в 1847- 1850 рр. жив великий письменник Оноре де Бальзак”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Оноре де Бальзак один з найяскравіших письменників в історії світової літератури