Мурчик, твір-розповідь

У найзатишнішому куточку нашої трикімнатної квартири на різнокольоровій підстилці лежить улюбленець родини – кіт Мурчик.

Частенько спостерігаю за поведінкою тварини, яка може бути і сумною, і грайливою, навіть виступати в ролі синоптика. А зараз він вирішив спочити після довготривалого сидіння на підвіконні та біганини за бантом на ниточці.

Примруживши очі, закривши пухнастою лапкою ніс, злегка подригуючи світлого кольору вушками, Мурчик являє собою спокій та задоволення. Але я знаю, якими гострими бувають кігті мого улюбленця!

Іноді його ріденьке зі світлими смужами хутро піднімається, спина вигинається дугою, зелені оченята округляються. Значить, кіт відчуває небезпеку. Мурчик дуже охайна тваринка. Він постійно вилизує своє хутро.

До речі, кішка – єдина домашня тварина, яка не має запаху. Мабуть, тому й прижилася вона серед людей, приносячи в домівку спокій, радість спілкування, теплоту й доброту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Мурчик, твір-розповідь