Моє ставлення до образу Платана Ангела (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)

Образ Платона Ангела з п’єси Олексія Коломійця “Дикий Ангел” є одним з тих літературних образів, до яких важко поставитися однозначно. Звісно, література дуже давно відійшла від зображення однозначно позитивних чи негативних людей, розуміючи, що в житті немає чистих чорних або білих кольорів, так само немає суто добрих чи поганих людей. Втім здебільшого ми можемо скласти своє враження щодо кожного образу, який зустрічається нам у книжках, нехай це часом буде й суто суб’єктивне ставлення.
Платон Ангел – голова родини у найповнішому

сенсі цього слова: він має дружину Уляну, трьох синів та доньку. Він приділяє багато уваги вихованню власних дітей, намагаючись прищепити їм найкращі моральні цінності, навчити жити по совісті, чесно та порядно ставитися до оточуючих, до самих себе, привчає синів до праці. Тільки одного не вчить Платон своїх дітей – бути самостійними. Ніби на противагу Платонові драматург створює образ сусіда родини Ангелів, пенсіонера Крячка. У нього зовсім протилежні погляди на виховання дітей: він не бере відповідальності за свою ж дитину, все звалює на школу, комсомол, міліцію, а син його втім виріс не надто чесною людиною
і на час події, які зображено в драмі, перебуває в тюрмі.
Платон Ангел у своєму підході до виховання набагато принциповіший за свого сусіда, він тримає дітей, як кажуть, в залізних рукавицях. Як на мене, є у його поглядах і позитивне і негативне, навіть важко визначити, чого більше. Так, Платон змалку привчає дітей до праці у майстерні, сам він ніколи не був лежнем: трудився і на заводі, і у власній майстерні. Діти звикали до праці, набували певних навичок, усі зароблені гроші віддавали батькові. Це й зрозуміло: досвідчена людина, голова родини може дати раду заробленим грошам, але сини подорослішали, а ситуація не змінилася. Навіть у дорослих синів Платон забирає зарплату, хоча вони вже знайшли свій шлях у житті, Петро обійняв керівну посаду.
Промовистим є епізод, у якому Платон примушує Петра відмовитись від його рішення будувати будинок на проблемній ділянці землі, взявши на себе відповідальність за ухвалене раніше рішення. Мені подобається безкомпромісність Платона у справах, які стосуються порядності та чесності, але зовсім не подобається та сама безкомпромісність, яка, до речі, межує з егоїзмом, у іншому. Платон Ангел навіть дозволяє собі втручатися в особисте життя вже дорослих дітей. Як на мене, це неприпустимо.
Щодо моєї особистої думки, то самостійність, здатність приймати власні рішення та нести відповідальність за них – взагалі головне, чого має навчити батько дітей. Те ж саме стосується і навчання: у навчальних закладах, на мою думку, мають вчити думати і “вчити вчитися”; у родині мають вчити самостійно думати вже не з приводу наук, але з приводу життя і вчити вчитися у життя, у оточуючих, на власних та чужих помилках. Я думаю, кожна людина вже з підліткового віку має жити власним розумом. Нема нічого поганого в тому, що юнак або дівчина житиме до закінчення навчання, наприклад, із батьками, але це матеріальний бік питання, у духовному ж розумінні самостійність та незалежність має прийти якомога раніше. А завдання батьків – з раннього дитинства виховувати дитину так, щоб ця незалежність призводила не до проблем із законом, а до повноцінного гармонійного існування неповторної, несхожої на інших справжньої особистості.
У своїй драмі Олексій Коломієць порушує одвічні проблему – проблему батьків і дітей. Ця проблема існуватиме доти, доки існуватиме саме людство. Тому годі шукати розв’язання цього питання у цій п’єсі або в якійсь іншій, та попри це твір “Дикий Ангел” Олексія Коломійця дає нам стимул самому порозмірковувати над цим питанням, і ці роздуми, цілком можливо, допоможуть нам у наших стосунках із батьками або й у стосунках із власними дітьми в майбутньому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Моє ставлення до образу Платана Ангела (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)