Комедія «Мина Мазайло»

Комедія «Мина Мазайло» Миколи Куліша стала цілим відкриттям в українській літературі початку XX століття. У березні та квітні 1929 року її було поставлено в ряді театрів, і глядач захоплено сприйняв її. Проблематика, художній рівень твору активно обговорювалися у пресі, ставали предметом дискусій.

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальиий та родинно-інтимний аспекти, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами, містить цілу галерею яскравих характерів з індивідуально-культурним і національним світоглядом, таких, як Мина Мазайло, Мокій, Уля Розсоха, Баронова-Козино, тьотя Мотя, дядько Тарас

«Мина Мазайло» є комедією типів та положень. У ній грунтовно розроблені дійові особи, які утворюють сюжетно-колізійні та концептуально-світоглядні пари. Це Мина Мазайло і Мокій, Рина та Уля, тьотя Мотя і дядько Тарас. їхні репліки, діалоги, дії формують основний фабульний та конфліктний каркас твору і виступають чинниками суто комічного начала.

Розвитку комедійної тональності, динамічному руху сюжету сприяють інтимні перипетії, які переживають герої. Наприклад, читач спостерігає поступове закохування Улі у Мокія, хоч спочатку це мала б бути добре інсценізована інтрига. Та й починається комедія досить динамічно, з гострої інтриги, що загалом притаманно Кулішевій драматургії. Перша ремарка та перші репліки Рини створюють поле сюжетної та емоційної напруги в комедії, а також розкривають сутність конфлікту, що виник у родині Мазайлів.

Куліш використовує у своєму творі традиційну для світової літератури, зокрема комедійної, традицію «любовного трикутника», але створює її зовсім оригінально, дотепно, винахідливо. Спочатку гра Рини й Улі розвивається за сценарієм, який розробила Рина. їй вдається зацікавити брата знайомством зі своєю подругою, використавши любов Мокія до всього українського. Рина — справжній знавець характерів і вміло веде свою партію. І Мокій цілком «ковтає живця», починаючи говорити про свої інтереси, беручися «освічувати» Улю: «От, наприклад, написи в «Звенигорі» — краса! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову…»; «Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або таблицю — і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову…» Здається, розрахунки Рини правильні, і її очікування мають справдитися…

Та своєрідність розгортання конфлікту в комедії Куліша полягає в тому, що все розвивається навпаки. Тобто Уля, яка мала вплинути на Мокія, коли він у неї закохається, і переконати покинути захоплення усім українським, насправді сама поступово у нього закохується і вже захоплено розповідає подрузі, наскільки прекрасно звучить українська мова, наскільки вона точна та яскрава! Отже, грі протистоїть неначе «антигра» — закохані руйнують плани Рини. І в той час, як нетерплячка Рини зростає, все поступово виходить у неї з-під контролю: «Мені здається, що він закохався… Принаймні, закохується. Тільки ти, ради Бога, поспіши, Улюню, прискор цей процес, розумієш? Треба, щоб він взагалі не вкраїнською мовою мріяв, а тобою, золотко, твоїми очима, губами, бюстом тощо… Ну зроби так, Улю, ну що тобі стоїть?..» Таким чином, Куліш передає поступово загострення комічного ефекту інтимного конфлікту.

Далі комедія набуває характеру комедії відкриттів. Зокрема, Рина відкриває, що її намір стосовно Улі та Мокія може не здійснитися; Уля відкриває свою закоханість у Мокія. І внаслідок низки подій ситуація у родині Мазайлів поступово загострюється. Динаміка любовної фабули немов відтіняє логічність розгортання мовно-світоглядної полеміки. Саме інтимний сюжет творить динаміку п’єси, і тому драматург немов вмонтовує інтимні сцени на початку кожної дії.

У сьомій сцені комічний динамізм досягається тим, що драматург зводить разом усіх дійових осіб комедії. Ця сцена написана як світоглядно-мовна полеміка між. персонажами і є комічно-сатиричним представленням характерів та їхніх культурних уподобань, цінностей, дає змогу простежити, як послідовно й багатогранно виявляють себе дійові особи.

У цій сцені Микола Куліш використовує весь традиційний арсенал комічних засобів. Тут і класичний комізм ситуацій і положень, сатира й сарказм, епатаж, гротеск, трагікомічність, зіткнення персонажів, самохарактеристика їх, афористичні формули; монологи, діалоги та полілоги, короткі репліки.

Фінал інтимної фабули в комедії має філософський підтекст, адже любов розпочинається з гри, але справжнє почуття перемагає. Філософічність мислення загалом притаманна Кулішеві-драматургу, що теж надає його комічності своєрідного забарвлення.

«Мина Мазайло» Миколи Куліша — це твір про трагікомічність людського життя, про смішний і глибокий трагізм людських доль, про високі поривання і дрібні розрахунки, про різноманітність людських характерів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Комедія «Мина Мазайло»