Казка Г. К. Андерсена “Соловей”

Палац китайського імператора. (Палац був розкішним, там росли гарні квіти, а сам палац був із тонкої порцеляни. За палацом був сад, де жив соловей, на якого приїжджали подивитися з усього світу, писали про нього книжки.) Розмова імператора з камергером про солов’я. (Імператор не знав, що у його садку живе така пташка; він захотів послухати її; але ніхто не знав про нього в палаці, крім бідної маленької дівчинки, яка і розповіла про солов’я.) Соловей та імператор. (Імператору сподобався спів пташки; солов’я посадили у клітку, прив’язали за

ніжку і не дозволяли літати.)

Паперовий соловей. (Одного разу у палац принесли коробку, де лежав штуч­ний соловей, весь у діамантах, коли його заводили – він співав. Імператор не знав, яка пташка краща, змушував співати обох, поки соловей не вилетів у від­чинене вікно.)

Гнів імператора. (Йому не сподобалося, що пташка вилетіла; але всі говорили, що штучний соловей кращий: співає, коли його захочуть слухати, його можна навіть розібрати.)

Пташка зламалася. (За рік пташка зламалася; коли її полагодили, то стали за­водити лише раз на рік. Через п’ять років імператор почуває себе погано й очі­кує смерті.)

Імператор

і Смерть. (До палацу прийшла Смерть, із одягу якої виглядали дивні голови – добрі й погані справи імператора. Він злякався їх і забажав музики, але штучна пташка не співала.)

Повернення солов’я. (Справжня пташка заспівала імператору за вікном, і Смерть покинула палац.)

Розмова солов’я з імператором. (Після видужання імператор захотів залишити солов’я силоміць, але соловей каже йому, що не можна гарно співати в нево­лі; пташка погодилася прилітати до імператора і співати кожен день.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Казка Г. К. Андерсена “Соловей”