Гуманістична ідея перемоги добра над злом у романі І. Багряного “Тигролови”

“Сміливі завжди мають щастя”, – такими словами завершує свій роман “Тигролови” відомий український письменник-страдник, правдошукач й емігрант Іван Багряний. І це правда: тільки людина, здатна протистояти злигодням долі, пливти проти течії, захищати своє людське єство, стає вільною, а отже, щасливою.

Доля самого письменника могла б стати темою для цілого роману, тому він використовує факти зі свого життя у власних творах: і в “Тигроловах”, і в “Саду Гетсиманському”. У 1932 році Івана Багряного заарештували; йому не

забули вільних закликів “ходити тільки по лінії найбільшого опору”, гострих інвектив на адресу влади. Як згадує сам письменник, “справи не було жодної. Фактів – ніяких. Пробували в’язати штучні гудзи. Але з цього нічого не виходило… Вони не знали, що зі мною робити.” Як наслідок – Охотське море, тайга, тундра, БАМЛАГ. Саме події перебування на Далекому Сході й лягли в основу роману “Тигролови”, героєм якого є Григорій Многогрішний, нащадок “першого каторжанина Сибіру… гетьмана Дем’яна Многогрішного”.

Молодого ставного талановитого двадцятип’ятирічного парубка, авіатора

й інженера, засудили на 25 років таборів за те, що не скорився перед владою, що продовжував палко любити рідну Україну і не боявся говорити про це. Що може бути жорстокішим та несправедливішим, коли забирають життя в молоді? Його, як небезпечного злочинця, стережуть конвоїри, перевіряючи на кожній зупинці “ешелону смерті”. Та “сміливі завжди мають щастя”, Григорію вдається втекти, нехай і в смерть, як думали всі. Добро перемагає, Многогрішний потрапляє після виснажливих мандрів тайгою до родини українських переселенців Сірків. У цих прекрасних людей він живе, поступово заслуговуючи довіру й стаючи їм рідним. У цій родині знаходить Григорій своє перше й єдине кохання — Наталку Сірківну. Та затьмарює життя парубка те, що змушений він переховуватися, ніби справжній злочинець, у безмежному лісі. Знає Григорій, що не буде йому життя тут, поки живий його кат Медвин, поки сам він залишається на цій землі.

Доля дарує йому можливість помститися Медвину. На чистій пелені снігу написав Григорій: “Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішний. А за що – цей пес сам знає”. Наталці ж, невільному свідкові розправи із катом, він змальовує всі нелюдські тортури, яким піддавав його слідчий, говорить, що поклявся “їх вбивати, як скажених собак”.

Після убивства Медвина, Григорій це розуміє, не буде йому спокою, бо “за тиждень тут всі нетрі поставлять догори ногами – шукатимуть.” Вирішує він перейти кордон і податися в Маньчжурію. Палко закохана Наталка не може покинути Григорія, вона просить батьківського благословення йти з коханим. Вони перейшли кордон, вони вирвалися на волю і “дуріли обоє, спиваючись тим щастям до нестями”.

Гуманістична ідея перемоги добра над злом торжествує у прекрасному пригодницькому творі Івана Багряного, його герої, незважаючи на всі перешкоди (навіть ті, що на перший погляд здаються нездоланними), здобули своє щастя, перемогли систему, яка нищить людську волю, вбиваючи найдорожче – любов до рідної землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гуманістична ідея перемоги добра над злом у романі І. Багряного “Тигролови”