Аналіз поетики Некрасова другої половини 50-х років ХІХ століття

Одним з наочних ознак суспільного підйому, що почався, був вихід у світло збірника віршів Некрасова в 1856 р. Поет включив у нього кращі добутки, створені їм за 10 років (вірші першої половини 40-х років туди взагалі не ввійшли). Збірник відкривався віршем “Поет і громадянин”, у якому Некрасов викладав свої погляди на призначення поезії в житті, виступав захисником високоідейного цивільного мистецтва, затверджував думку про єдність революційного слова й справи. Необхідно враховувати, що Поет і Громадянин у вірші Некрасова не антагоністи. Як

уже встановлено в нашому літературознавстві, Некрасов не приймає спрощеного протиставлення: або поет, або громадянин. У вірші представлений своєрідний внутрішній діалог, внутрішня суперечка, що відбився й у пізнішій ліриці Некрасова

Віршований збірник 1856 м. побудований за чітким планом. Перший відділ складався з віршів про народ, у другому поміщені були сатиричні вірші. У третьому відділі опублікована поема “Сашко”, а в четвертому – ліричні вірші. І усередині кожного відділу вірша були розташовані в певному порядку (не завжди в хронологічній послідовності). Так, перший відділ, що включав уже відомі добутки

“У дорозі”, “Городник”, “Трійка” і ін., закінчувався двома новими віршами, у яких були виражені особливо важливі для поета думки про народ, його положенні й долях: “Забуте село” (1855) і “Школьник” (1856). У першому з них на декількох

Конкретних прикладах відтворювалася широка картина гіркого й безпросвітного життя кріпосного селянства, що марне сподівалося на “доброго пана”. Заголовок вірша здобувало символічне значення. В “Школьникові” звучала оптимістична впевненість поета в тих величезних внутрішніх силах, які укладені в народі. Другий відділ, у якому були поміщені такі сатиричні вірші, як “Псове полювання”, “Колискова пісня”, “Моральна людина”, “Сучасна ода”, також закінчувався найбільш гострим у соціальному й антикріпосницькому відношенні добутком – “Уривки зі шляхових записок графа Гаранского”. Іронія переростає тут у гнівний сарказм, що допомагає як би “зсередини” викрити справжню особу поміщика-аристократа, від імені якого ведеться оповідання. Випробуваний уже раніше прийом соціального контрасту здобуває в “Уривках..” особливу гостроту й напруженість


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Аналіз поетики Некрасова другої половини 50-х років ХІХ століття